Крім видимого спектру сонячні промені містять інфрачервоні і ультрафіолетові хвилі. Перші дають відчуття тепла, другі ж ми ніяк не відчуваємо, але їх незрима присутність в сонячному світлі все ж дає про себе знати. Ультрафіолетове випромінювання в залежності від довжини хвилі, в свою чергу, підрозділяється на кілька типів:
- А — найдовші хвилі,
- В — дещо коротший,
- З — найкоротші.
Земної поверхні досягають тільки перші два типи, а третій тип повністю поглинається озоновим шаром.
Під дією ультрафіолетових променів типу В, в шкірі синтезується вітамін D, який бере участь в фосфорно-кальцієвий обмін. У дитинстві він захищає від рахіту, але його надходження в організм необхідно протягом усього життя людини. В юності він допомагає накопичити достатню кісткову масу, а в зрілості утримати накопичений в кістках кальцій і уповільнити його вимивання. Тому нестача вітаміну D може призвести до остеопорозу.
У той же час УФ-промені роблять і негативний вплив на шкіру
Забезпечені нею, вони віддають свою енергію різним молекулам, перетворюючи їх у вільні радикали. Радикали самі по собі є високоактивними молекулами, здатними реагувати з іншими молекулами. В результаті утворюється велика кількість нових вільних радикалів, з’являються біологічно активні речовини, що викликають запалення. Вільнорадикальні реакції в молекулі ДНК призводять до її пошкодження, що найчастіше викликає загибель клітини (апоптоз), але може також привести і до її переродження в пухлинну. Не виключено також, що В-промені самі по собі можуть пошкоджувати клітини і міжклітинний речовина шкіри.
Результат подібного впливу виражається в передчасному старінні шкіри: знижується її пружність, шкіра стає більш грубою, на ній з’являються зморшки, пігментні плями і судинні зірочки.
Надлишок В-променів може викликати сонячний опік. Опік 1 ступеня характеризується почервонінням шкіри, її хворобливістю при доторканні, через кілька днів шкіра може почати лущитися. При опіку 2 ступеня на шкірі з’являються пухирі.
Інша небезпека — підвищення ризику виникнення злоякісної пухлини шкіри, схильної до метостазірованію, — меланоми. Крім спадковості її виникнення сприяють тривале перебування на сонці і багаторазові сонячні опіки в минулому.
Ультрафіолетові промені типу А проникають в шкіру глибше, ніж В-промені, діють м’якше, не викликають опік, але так само сприяють старінню шкіри (ще більше, ніж В-промені) і збільшують ризик її злоякісних новоутворень.
Від надлишку ультрафіолету шкіра захищається як може. Потовщення верхнього (рогового) шару епідермісу зменшує проникнення в шкіру променів обох типів, а від В-променів частково рятує меланін, що викликає темне забарвлення шкіри (поява засмаги). Меланін поглинає більшу частину В-променів, але при цьому йому необхідно якось позбутися зайвої енергії. З одного боку, він сам і його попередники є антиоксидантами (приймають на себе удар руйнівної дії ультрафіолету), в той же час під дією ультрафіолету меланін сам може продукувати вільні радикали, що ушкоджують клітину. Найбільш висока схильність до генерування вільних радикалів відзначена у меланіну, який міститься в шкірі рудоволосих людей (за хімічним складом він дещо відрізняється від меланіну людей з іншим кольором волосся). Крім меланіну роль антиоксидантів виконують деякі ферменти, що містяться в клітинах, наприклад каталаза, а так само каротин.
Отже, чим краще працює антиоксидантна система, чим більше в шкірі меланіну, чим товще шкірний покрив (у чоловіків шкіра товщі, ніж у жінок), ніж шкіра жирніше (насичені, стійкі до окислення жири беруть на себе частину удару), тим краще вона захищена від ультрафіолету. Додатково шкірі можуть допомогти антиоксиданти (приймаються всередину або наносяться на шкіру) і штучні УФ-фільтри.
Кому і скільки можна
З огляду на сказане, визначити точний час, яке конкретна людина може засмагати на сонці без ризику «згоріти», не завжди просто. Тут грають роль:
-висота сонця над горизонтом (влітку з 11 до 16ч. на вулицю в сонячний день краще взагалі не показувати носа, особливо це стосується країн, розташованих ближче до екватора);
-висота над рівнем моря (в горах при інших рівних умовах сонячна радіація вище)
-наявність светоотражающего оточення (який щойно випав сніг може відображати до 80% потрапляють на нього ультрафіолетових променів, трава, грунт і вода — менше 10%, сухий пляжний пісок — близько 15%)
-кількість і особливість розподілу меланіну в шкірі (в цьому відношенні мулат захищений краще, ніж засмаглий до того ж кольору європеєць).
Згідно умовною шкалою, яка враховує колір шкіри, руді і веснянкуваті не засмагають, а згорають (їх меланін працює не ефективно), тому їм зіграти не рекомендується зовсім: 5-7 хвилин, проведених на сонці, можуть обернутися опіком. Те ж саме можна сказати і про альбіноса, в чиєму організмі меланін не синтезується зовсім, але такі люди зустрічаються вкрай рідко, і їм навряд чи прийде в голову загоряти. Блакитноокі светлокожие блондини захищені трохи краще — їх природний рівень захисту близько 10-20 хвилин. Ще спокійніше почувають себе власники русявих і каштанових волосся і карих очей. Вони досить швидко загоряють, їх шкіра від природи трохи смаглява. Опік така шкіра може отримати за 20-30 хвилин. Шкіра н зачеплена засмагою, «згоряє» швидше, але поступово під дією ультрафіолету в ній синтезується меланін, що адаптує її до його впливу.
Засмагати чи ні?
Онкологи рішуче не рекомендують смажитися на сонці: ризик появи меланоми зростає у людей, чия шкіра часто відчувала сонячні опіки, а так само у тих, у кого на шкірі багато родимих плям і чиї родичі хворіли подібними захворюваннями.
Косметологи теж не радять засмагати: шкіра швидше старіє, стає сухою і грубою.
Лікарі, що зіштовхуються з епідемією остеопорозу, б’ють на сполох: люди похилого віку стали крихкими в буквальному сенсі цього слова. Однак вони згодні з тим, що вітамін D, що синтезується в шкірі під дією ультрафіолету, можна з успіхом замінити синтетичним вітаміном D, що продається в аптеках.